Моя Осінь

Моя  Осінь.
.
Ти  моя  золота  осінь.
Щастя  написане  книгами.
Ніби  пробите  сонце,
Промінь  скаче  дзигами.

Ти  моє  золоте  серце!
Нерозбиваних  казок  сказане.
Бо  з  тобою  щоранку  проснешся,
І  губами  забуте  як  фазами.

Я  давно  покохав  твої  очі,
Відзеркалля  небес  списані.
Я  з  тобою,  як  в  морі  втопився,
І  забув,  що  ми  книгами  писані.

А  коли  прокидаюсь  ночами,
Бачу  темні  дарунки  зорями.
Як  ти  плачиш  нічними  сльозами,
І  розбитими  кричиш  грозами.

Це  кохання  давно  не  зібрати.
Ми  занадто  стали  серйозними.
Щоб  світами  над  небом  літати,
Розівчились  ходити  босими.

Я  так  просто  тебе  відпускаю,
Не  прив'яжу  тебе  я  душами.
І  не  треба  всю  силу  вміщати,
Щоб  ножами  убити  гострими.

Ти  та  ніжність  яка  мене  вчила,
Перестати  бути  жорстокими!
І  до  болі,  намертво    вбила.
Щоб  бродити  тінями  самотніми….
.
M/V  XIII  (затуманена  душа)♥

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: VM XIII Vita