Одинокий лелека

Одинокий  лелека  відірвався  від  зграї,
Що  полинула  в  небо,  а  він  сили  немає,
Тут  самотнім  лишився,  вже  за  обрієм  літо,
Він  у  небо  дивився,  що  манило  привітно.
Зграя  ще  покружляла  і  полинула  в  вирій
Десь  під  небом  лунала  туга  в  пісні  їх  щирій,
А  його  там  ніколи  серед  них  вже  не  буде
Чи  надія  всміхнеться  ,  чи  земля  приголубить.
Одинокий,  безсилий  та  душа  прагне  волі
Крила  вітру  щосили  підставляє  чи  долі,
За  моря  не  злетіти,  тут  кружляє    самотність  ,
Чи  в  озиме  це  жито  скласти  крила  сьогодні.
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: синяк