Яка іронія, аж смішно,
Мені так смішно, Боже мій!
Що я кудлатий многогрішний
В смертельний втрапив рок подій.
За всім оцим моє стосонце
Буяє барвами й росте.
Набухлі плями й стигми кров це —
Вино страждання золоте.
Я п’ю його допіри сміху,
Допіри сміху, Боже мій!
Яку іронію мені тут
Готує келих божевіль.
зі збірки "Фантасмагорія життя"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2020
автор: