ЗИМА СТУКАЄ У ШИБКУ


Зима  вже  знову  стукає  у  шибку,
Танцює  в  горах  білий  краков'як,
Морозну  в  руки  взяла  нову  скрипку,
У  сніжну  віхолу  запнувшись  аби  як...

Вже  грудень  календарний  і  в  природі,  
Що  обрізає  зпозаранку  кожен  день
Та  темну  ніченьку  веде  у  хороводі,
Різдвяних  наспівавши  вже  пісень…

Вже  Миколай  пакує  на  санчата
Дарунки  для  дорослих  і  дітей,
Щоб  у  здоров'ї  Свята  нам  стрічати,
Й  хватало  завжди  кисню  для  легень.

Якщо  гарячка,  то  лише  в  коханні,
Серцебиття,  то  лиш  від  почуттів,  
Обійми  й  поцілунки  щоб  реальні,
Уже  ніхто  забороняти  не  посмів...

Щоб  від  Романа  аж  і  до  Йордана
На  вечорниці  всі  збиратися  могли,
Колядувати  з  вечора  й  до  рання,
А  посівальникии  і  щастя  принесли.

Хай  в  ополонці  Вірус  той  загнеться,
Оглохне  від  колядок  наших  й  щедрівок,
Тоді  усім  нове  життя  оте  почнеться,
Без  антисептиків  і  тих  бридких  масОк...

Благаю  Зиму  завтра  щоб  раненько,  
Створила  Чудо  на  усій-усій  Землі,
Бо  Свят  чекає  кожнеє  серденько,
Надії,  віри  сповнені  й  дорослі,  і  малі...

Зима  вже  знову  стукає  у  шибку,
Ми  завтра  її  впустим  панувать
До  Господа  промовимо  молитву,
Щоб  дарував  нам  грішним  Благодать!


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
30.11.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2020
автор: Lilafea