День закінчився омріяний, я вирушаю додому,
Тільки лишається в пам’яті добрая думка смілива:
Не помилився людиною і віднайшов супокійність,
Що загубилась, здавалося, на безкінечні століття;
5 Ще залишилися усмішки та потемніла скорбота.
Ми розійшлися, товаришко, не перетнутись тепера;
Сяєво сонця сховалося за небокраєм далеким –
Місяця промені яснії нам показали дороги.
Ах! Розставання жахіттями душу з’їдає миттєво,
10 Серце лишилось засмученим, тіло усе посиніло.
Знову рятуюся радістю, котру дарує ізгадка
Про одлетілую дівчину, мирну пташину небесну.
Я понесу усамітнено зустрічей давніх солодкість,
Зовсім забувши злостивості темну отруту нікчемну,
15 У далечінь життєпростору, наче якуюсь ікону.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: