Стікають краплі тихо за вікном
Течуть у низ від місця де упали
І так життя проходить наче сон
Залишивши лиш слід , щоб пам’ятали
Вони безслідно тут не пропадуть
Пройшовши по вікні впадуть на землю
З’єднавшись разом – дорогу прокладуть
Поміж любу - важку життєву греблю
Їх шлях лежить крізь гори і поля
Побачать там все що душі завгодно
І лиш одне жалкуємо , що сил нема
Спинити течію, щоб глянути навколо
Ця крапля – це наше життя,
Повільне на вікні, й таке стрімке у річці
Цінуймо час , що доля нам дала
Лишивши пам’ять на шляху у вічність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Roman230982