Ти.... Постійно тільки ти, один лиш ти.
Можливо я втрачаю розум від тої самоти.
І знову ти.... Заповнюєш усю мене собою
Не знаю, як миритися, коли в розлуці двоє.
Ти... Для мене тільки ти, завжди з тобою
Чому не знала, що не буде без тебе покою?
Як не впізнала, що ці почуття мене поглинуть
Я так тебе чекаю, так шукаю в собі силу.
Ти... Напевно тільки ти там будеш вірно
Ніколи серце ще на стукало так мелодійно.
Ну як без тебе? Як же мені дихати спокійно?
Коли я завжди відчуваю потяг неймовірний.
Ти.... І знову ти заповнюєш мій розум
Я більше вже не розумію як душу розморозив?
Для чого ти мене впустив в своє життя так чесно?
Мене ти легко приручив, тепер твоя безмежно.
Ти.... Це можеш тільки ти і ніхто інший.
Без тебе я не хочу дихати, не хочу, чесно...
Я бачу, що мої слова тебе не пробивають
Бо це все я... Це мої очі вже тебе кохають.
Ти... Навіщо це все ти? Чому не я у серці?
Я кожен день себе питаю... Та відповідь лиш в тебе є вже
Я бачу, що для мене місце в твоєму серці ти шукаєш.
Але якщо я так кохаю, подумай... Може й ти кохаєш?
А може ти мене підпустиш, а може ти просто чекаєш?
Спробуй! Візьми мене у серце, бо так багато ти втрачаєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: ІраБо