В сучасній країні, у серці Європи,
Дорослих людей косить хвороба:
Від рідної мови їм щелепи зводить,
А від сусідської — різко проходить!
Так мови своєї вони лякаються,
Щосили від бідної відбиваються,
Що довелося, поки ще жива,
Призначити мові захисника.
Інертно осторонь стояти вже несила —
У цій боротьбі тільки дужче її полюбила!
Я стану для мови державної волонтеркою,
Почну лікувати хворих спочатку абеткою,
Потроху звичайні словосполучення
Складуться у довгі красиві речення.
І якщо хоч когось мені вдасться зцілити,
Надихнути коріння своє боронити, —
Це вже маленька допомога,
Це вже велика перемога!
Бо я громадянка дивної держави:
Де мова є, але немає права!
Щоб вільно розмовляти — захищаюсь,
Крізь хащі невігластва пробираюсь,
Та мови своєї я не стидаюсь —
Українською мовою я пишаюсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: