Уже скоро за гребнем чекає
Дальній берег осикових міст.
І від мене подалі втікає
Рідна гавань улюблених місць.
Легко шепче мені прохолода,
Що теплінь вже рогом іде.
Хай розкаже мені краще згодом,
Як же буде в чужих фамільє?
Що життя — це постійні вагання,
Роздоріжжя, куди не звернеш.
Нові зустрічі щастя й страждання,
Що ведуть до все нових пожеж.
зі збірки "Фантасмагорія життя[b][b][/b][/b]"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: