Падає сніг... Він прийшов тихо, вночі, коли ще всі спали.
А може й не всі… Ніжно доторкнувся землі, обняв її, прикрив собою, зігрів. Його неповторні, омріяні обійми... такі теплі, лагідні, бажані...
Яка краса кругом!
Сніжинки танцюють свій, давно заучений, танок, талановито відшліфований Зимами. Танцюють і… падають… Летять під ноги, на руки. обличчя. Обережно злітають на губи – ніби цілують чарівним, неповторним, таким бажаним дотиком… Вони пильно заглядають у вічі, ніби хочуть щось сказати - щось довгоочікуване… щире…святе…
Грайливі білі пушинки несміливо торкаються гарячої щоки і… тануть, стікаючи чомусь солоною, гіркою, непроханою краплиною….
Падає сніг…
29.11.2020 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Валентина Рубан