Впевнені кроки… давно в чобітках осінь
Легенький іній…. листя спада з горіха
Але у небі, сьогодні знову просинь
Промінь надії, то для душі, як втіха
Коли я бачу сонце поміж хмаринок
В калини грона налились стиглим соком
Іскрять під сонцем вже декілька краплинок
Як ті сльозинки, скотяться ненароком
В опале листя, помітно зеленаве
Але змарніле з прожилками багрянцю
Примхлива осінь…. хоч сонечко й ласкаве
Все приховає землиця у скарбницю
В ці дні останні… Скажу, осене бувай!
Візьми з собою, всі сумління й печалі
Та вже запрошуй, до нас зимоньку на чай
Вона прикрасить й моє життя надалі.
29.11.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Ніна Незламна