Приснився сон: хлібина на столі,
А мама скибку з неї відрізає,
Прокинулася - сльози на чолі:
Немає хліба й матінки немає...
Вела у Вічність смерть, у Засвіти,
Таку ще молоду, а їй би жити,
І спогадом болять тепер завжди
Її слова:" Хай виживуть хоч діти".
Померли тато, бабця і дідусь,
Снувала тінню ледь жива ще мама,
Тепер у снах вертається чомусь,
Що скибку хліба нам дає руками.
Як вижили в страшні часи ми ті?...
Вмирали всі, ходила смерть сердита,
Ті крихти хліба в маминій руці ,
Слова останні:" Доживіть до літа"
І все життя сон душу цей пече:,
Окраєць хліба, той - в руках у мами,
Сльозою біль стікає із очей
І плаче свічка між тремтячими руками.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: синяк