Коли я чую слово " голод "

Коли  я  чую  слово  "  голод  ",
то  чую  стогін  мільйонів,
котрі  хотіли  жити,
але  їм  не  дозволяли.
Не  було  такого  наказу  "  жити  ".
Вони  були  зайвими  у  
криваво-червоному  механізмі.
"  Немає  людини  -  немає  проблеми...  "  -
жартували  вожді  і,  підкручуючи  
свої  сатанинські  вуса,  лукаво  
рахували  смертоносні  врожаї.
Так,  для  них  це  були  цифри  -  
сухі,  худі,  що  падали  
від  найменшого  вітру
на  дорогу,  по  рівчаках,  
або  в  хаті  біля  печі,
не  в  змозі  знайти  хоч  якусь  потраву
для  змореного  організму.
У  той  час  по  гучномовцю  
бадьоро  лунали  браві  пісні,
які  величали  людину  -  
будівника  світлого  завтра.
А  нині...що  нині  ?  
Кістки  вже  нічого  не  скажуть,
як  легко  було  торохкотіти,  
сповзаючи  ниць  на  узбіччя  
комуністичного  раю.  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2020
автор: Мандрівник