На дворі

На  дворі  знов,  як  вчора  осінь,
Околицю    вбирає  в  кольори.
Розкидала  дібровою  у    розсип,
Підсвічені  від  просині  скарби.
До  ніг  опалі  туляться  листочки,
Не  знають,  що  відвергнуті  в  гаю.
Як  хлопчики,  маленькі  мої,  дочки,
І  сняться  їм  вже  промені  в  маю.
Наркотику  -  нектару  відкоркую,
Як  вчора  ще  сьогодні    пригублю.
Бо  й  сам  уже  до  Господа  прямую,
Без  вибору  мені...  як  журавлю!
                               Приспів:
Не  йди,  не  йди  від  мене  осене  -  чаклунко,
Так  мало  –  мало  лишилося  пожди.
Побалуй  ще  хоч  трішечки  пустунко,
Допоки  не  заметені  сліди.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2020
автор: Волиняка