Диво-метафори осені
Накрили вранішній світ…
Линуть думки припорошені
У мареві пройдених літ...
Повітрям, в танцюючім листі
Спогади й Мрія пливуть…
Алеї у срібнім намисті
Вже до зими їх ведуть…
Стоптали усе пережите,
Сягнули туманно в даль…
На «після» і «до» не ділити -
Бажання вплели у вуаль…
Весною посіється зерно
Надії і сподівань…
Хай бачу майбутнє химерно,
Та безліч у ньому бажань…
А поки хрустить під ногами
Багрянцем встелений сад…
Йде Думка і Мрія до брами,
Де тільки гармонія й лад.
19.11.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2020
автор: Любов Таборовець