ТИ БАЧИВ

Ти  чув,  як  вранці  щебетала  пташка,
І  заглядала  у  шибки  Твої?
То  була  я,  то  була  моя  ласка,
А  Ти  безжально    проганяв  її

Ти  бачив  вітер,  що    летів  на  вигін?
Торкався    губ  Твоїх,  очей  і  вій…
Мого  кохання  зболеного  стогін
Кричало  мовчки  й  плакало  «Не  мій»

Дивися,  хмари  в  небі,  над  Тобою
Німими  табунами  йдуть  у      даль.
То  моя  ніжність  зіткана  з  журбою,
То  мій  неспокій,  туга  і  печаль…

Ти  бачиш,  сонце  вже  встає  з  –  за  лісу,
То  наші  чисті,      щирі  почуття..
Воно  відкриє  з  сумнівів  куліісу…
І  стане  світла  нам  на  все  наше  життя.

27/11/  2020  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2020
автор: Валентина Рубан