МРІЇ ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ.


Вже  пізня  осінь  схлипує  дощем,
А  небо  синє,  як  у  Тебе  очі.
І  суму  не  сховати  під  плащем,
Бо  мрії  так  до  радощів  охочі.

Летять  вони,    пливуть  у  вишині,
Де  воля,  простір,  зір  дивує  просинь.
Не  заперечиш  їм,  не  скажеш  «Ні»,
Чи  літо  б  це  було,  чи…  пізня  осінь.

Високий,  незвичайний  в  мрій  політ,
Їм  крил  не  зломиш,  й  не  переконаєш.
І  не  важливо  –  скільки    тобі  літ
Коли  ти  мрієш  й  віддано  кохаєш.

Хай  пізня  осінь    схлипує  дощем,
Грозою  б’є  ,  пронизує  вітрами.
Ніякий  сум  і  навіть  серця  щем
Не  витіснить  любов,  що  є  між  нами.

26.11.2020  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2020
автор: Валентина Рубан