Купає душу світанковий просвіт
Паде на землю золота іржа
Вбирає день у мох життєвий досвід
Аж ген отам де плутана межа.
Земля світанком у святкове вбрана
Овальний поступ сонця не спинить
І палить серце очманілий ранок
Дзвін голосів перетинає нить.
І знову думка чи тебе зустріну
Чи ще знайду тебе колись чи ні
Думки летять немов промінні стріли
Кудись летять у тій височині.
Парище
2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський