Пам'яті Дієго Марадони

Ти  був  чарівником  на  полі
та  бешкетником  в  житті,
неначе  Моцарт  на  арені
плів  комбінації  свої.
По  нотах  геть  незрозумілих
обігрував  суперників.
Жахіттям  став  для  оборони  :
захисників,  голкіперів.
То  було  диво  на  газоні  -
з  м'ячем  прив'язаним  до  ніг
так  ніби  грався  дуже  легко
чи  може  грав  на  інструменті
якісь  мелодії  натхненні.
Я  пам'ятаю  із  дитинства
твої  вистави  чорно-білі
по  телевізорі  старому
попри  сніжинки-хвилі
екранного  зображення.
Й  дивилися  мов  на  ікону
усі  азартні  хлопчаки.
Потому  йшли  на  стадіон,
хотіли  повторити  трюки  -
його  хитросплетіння,
тренуючи  уміння,
гартуючи  сумління,
виховуючи  спритність.
А  ще  забити  врешті  гол
і  криком  сповістити  радість,
аби  почули  по  окрузі
найяскравішу  гру  спортивну.
Прощай,  Дієго  !
Спасибі  за  емоції,  талант...
Уже,  мабуть,  на  небесах
юрбу  збираєш  глядачів
дивитися  на  твоє  шоу.
А  ми  подякуємо  Богу  -
його  рука  в  пригоді  стала  -
нам  інопланетянина  прислала.

Світлина  з  інтернету













адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2020
автор: Мандрівник