Напитись імбирного чаю,
потонути у ковдрі вовняній.
Я знову тебе зустрічаю -
ми світлі, м'які, не стомлені.
Ти завше кудись поспішаєш,
а в мене щемить і тьохкає.
Так хтиво мені моргаєш
із натовпів вулиці вогкої.
Шпарина, ключі, кімната,
з вікна на мить визираю.
В кип'яток занурюю м'яту -
я досі на тебе чекаю.
Годинник рахує кроки -
в задумі у стіни зітхаю.
Бо ж поки є світ широкий
ти завше кудись поспішаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: Дарія Борисович