Той відривний календар,що був у діда на стіні,
завжди в думках моїх,іде зі мною,по житті.
Дід кожний ранок,відривав листок календаря,
й читав про свята і новини,цього дня.
А почитавши,щось обмірковував собі,
ну а прочитаний листок - в кінці,кінців горів у вогні.
І дід в буденних справах,день цей проживав,
а вже ранку наступного,новий листочок відривав.
Цей епізод,іде зі мною через усе життя,
проживши день,чекаю іншого,я дня.
Ну а минулий день,можливо і згадаю,що було,
але як кадри старого і чорно-білого кіно.
І кожен день,що у житті моїм мине,
як той листочок у вогні життя,тліти буде.
Згорівший,цей листок,уже не повернути,
тільки у згадках буде і то,якщо не позабути.
Не помічаючи одразу-як календар,добігає до кінця,
він худне кожний раз,як відриваємо наступного листка.
Вогонь-життя,зїдає наші з вами дні,
й життя минає,як ті листочки,що горять у вогні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: Бабич