Минає ніч, приходить день
І так стікає час між снами.
Скидає листя з віття клен
І ми міняємось з роками.
Душа зоріла кожну мить,
Коли ти поруч був зі мною.
При згадці серденько тремтить,
Кохання б’є ключем, стіною.
І не моя у тім вина,
Що у цілунку вир, цунамі.
Справжня любов є неземна
І не приспати її снами.
Пр.
Твої очі бездонні в осінній імлі,
Як зустрілась з тобою, коханий.
Утопилась в очах, в кароокім теплі,
Був для мене єдиний, жаданий.
25.11.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: Валентина Ланевич