Я не знаю... Що зі мною я не знаю
Знаю, що не маю права, але всеодно чекаю.
Дуже хочу відчувати, що тобі усе ж потрібна
Пам'ятаю що казав ти, та не можу не хотіти.
Я не знаю... На що чекаю я не знаю
Відповідь твою я знаю, але серце все бажає
Завжди я багато роблю для єдиного, для тебе
А сама сиджу і знаю, ти не зробиш це для мене.
Просто я вже дуже хочу трохи щастя відчувати
Не тримати все у собі через страх тебе втрачати.
Хочу, щоб ти дав хоч трохи того, що тобі дарую
В грудях біль мене стискає, та тебе не критикую.
Я втрачаю... Надію жити я втрачаю
Не знайшлася та людина, що мене таку чекає.
Я не вмію відчувати , що мене можна любити
Бо зі мною так не було, жила я завжди закрита.
Я все знаю... Я зрозуміла, я все знаю
Може я постійно плачу, та всеодно тебе бажаю.
Більше я вже не шукаю щось для себе, для кохання
Серце мене залишило, не життя, одні страждання.
Може я навчусь так бути, може зможу я прийняти
Я тепер суцільне тіло, без можливості кохати
Скаже хтось так легше жити, не надіятись на чудо
Я ніколи не хотіла виживати... І не буду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: ІраБо