Мені б осінь надпити твою у нектарах буденних,
Смакувати б у стиглих медах так відміряний щем,
В надвечірок упасти - кумедний, засмаглий, щоденний,
Навзаєм обійматись із пишним вчорашнім дощем.
Ти живи в ній... не смій залишати
квітучу приблуду,
Так цвіте лиш вона - листопадом замріяних площ,
Відгукнися... у закутки глянь, би розлуку забути,
Щоб пройтися й торкнути запалених, холодом, прощ.
Мліє вечір, солодко - смарагдовим відпаром зілля,
Зарумянилась осінь п’янка у солодкім вині,
Насолоду прийму - в ній твоє загадкове похмілля,
Недописані в нім так, холодні осінні вогні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: Леся Утриско