Розмова

Заглядає  у  вікно  неповторна  осінь,
А  чарівная  краса  зваблює  ще  й  досі,
Локон  милий  на  лице  ніжно  опустила
Та  до  себе  у  садок  сміло  запросила

Завагалася  умить,  в  чім  така  гостина
Та  довірюсь  чарівниці,  хоч  і  не  дитина,
Завітала  у  садок  де  плоди  духмяні  -
Груші,  яблука  висять  всі  такі  рум'яні

Ось,  паняночко  тобі,  чарівний  дарунок,
А  всі  миті  дорогі  доторкнуться  струнок
і  з  тобою  будем  ми,  ніби  дві  сестриці  -
Мудрі,  ніжні,  чарівні  та  ще  й  білолиці

Заглядає  у  вікно  неповторна  осінь,
Я  розмови  гомінкі  пам'ятаю  й  досі
Та  бажаю  від  душі  ще  на  мить  впустити,
Щоби  згадку  чарівну  в  серці  залишити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик