«ДЖУМАНДЖІ-COVID»

Тривога  в  серці,  щем  отой  пекучий,
В  період  смутку,  горя  та    розлук,
Якийсь  глухий,  тупий  й  болючий,
Чи  й  надприродній  в  грудях  стук…

Свічки  весь  рік  безмовно  плачуть,
Й  душа  розбита  та  поранена  кровить,
Бо  найрідніші  нас  лиш  з  Неба  бачать,
А  нам  без  них  судилось  й  далі  жить…

То  ж  сьогодення,  як  кіно  «Джуманджі»,
Цей  рік  завершу  я,  чи  може,  також  ні,
Наступний  нас  уже  який  чекає  рівень  –
Той  що  прощатись,  чи  творить  пісні..?  

Мабуть    «Джуманджі»  ця  також  хворіла,
Тому  весь  час  міняє  дикі  правила  свої,
Або  у  COVID  ще  страшніша  вбивча  сила  –
Бо  він,  глузуючи,  не  піддається  навіть  грі…

Рік  –  лотерея  цей,    чи  нова  кара  Божа,
Хоч  з  оптимізмом  ми  стрічали,  як  і  всі.
Та  сотнями  уже  вкладає  в  смертне  ложе,
Не  розбираючись  старі,  чи  й  молоді…

Давайте  спільно  призупинимо  це  лихо,
З  турботою  про  кожного  й  про  всіх,
Молитви  щирі  прошепчімо  навіть  тихо,
Всевишній  щоб  пробачив  кожен  гріх…

Завершиться  тоді  «Джуманджі-COVID»,
Навіки  знищимо  всі  його  рівні    та  азарт,
Щоб  щастя  в  серці  забурлило  і  у  крові,
А  в  почуттях  душа  вловила  ритму  старт.



©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.11.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: Lilafea