Я іду вдалечінь, я простую за осінню,
Жовтолист облітає – прощається з просинню,
Перший лід молодий серцю зиму нагадує,
А хвилини життя рясно дощиком падають…
Закрутило – обплутало час ірреальністю,
Дарувало буття то печаллю, то радістю,
Рік згортає крило сивим птахом із вічності,
Сто надій відгуло в карнавалі трагічності.
Уступаю в цю зиму з дарами від осені:
Уділила мені жовті стЕрні зарошені,
Схлипи плідних дощів і горіння калинове,
Тиху ніжність душі – спогад щастя єдиного…
Замалюю печаль яснозлотними барвами -
Заблищить пектораль кольорами прощальними...
Осінь в зиму бреде за туманами, росами,
Я іду вдалечінь, я мандрую за осінню…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)