Я Закарпатець-Русин я,
і Закарпаття-це моя земля.
По горах цих,мої діди ходили,
тут я живу й хочу,щоб діти мої жили.
І Закарпаття-моя сила і душа,
цей ліс і полонина,річка гірська.
Тут все нагадує,що Мараморош це-
земля де і тепер народ,такий живе.
Цей діалект,що розуміє тільки він,
ну а який не повторимий,народний спів.
Музик мелодія,що селами і горами лунає-
хоч трудиться,хоч веселиться,цей народ завжди співає.
Це мій народ,що жив тут і живе,
хоч з торбою завжди-краєм цим жив й жити буде.
А ще,хоч місто,хоч село у цьому краї-
гостей своїх,як рідних,завжди приймає.
Ну і трембіти мелодія,що там лунає на горі,
наче нектаром є,для гоцульської душі.
Хай квітне край мій,квіткою гірською-
я дякую тобі земля,що дала душі моїй ти волю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Бабич