СПЛИВАЄ ОСІНЬ

Вже  й  Осінь  день  за  днем  спливає,
Останні  сонячні  нам  промені  кида,
Вона,  наївна,  мабуть  ще  не  помічає,
Що  вже  й  на  п’яти  наступає  їй  Зима.

Не  те  тепло  навіть  в  обідню  пору,
Та  лист  опалий,  як  брудне  сміття,
Не  хоче  й  сонце  підніматись  вгору,
Спішить  за  обрій,  мов  моє  життя…

Немов  пісок  з-під  пальців  ллється,
Останній  Осені  чаруючий  момент,
Де  пізнє  навіть  почуття  спіткнеться,
Об  хвилі  розпачу  розбите    вщент…

Холодний  поцілунок  Сонця  з  Небом,
Знов  нагадав  про  запізнілі  почуття,
Так  вік  минає,  але  жалкувать  не  треба,
Хоча,  насправді,  і    не  склалося  життя…

І  моя  Осінь  стрімко  в  небуття  спливає,
Життєву  Весну  вже  мені  не  зустрічать,
Молюся  Господу  за  вік,  що  вже  минає,
Що  навіть  Осені  не  дав  мене  зламать!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.11.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Lilafea