В туманних скалах на долині
Лиш вітер розвіває твоє плаття.
Волосся біле наче небо,
А очі кольору багаття... ♠
♠
Волошки як морським букетом!
До серця близько так тримаєш.
Мене із пекла повернула,
Ти ангел високо літаєш. ♠
♠
Признаюсь бо життя як нитка
І всі дороги я заплутав,
Ти та єдина північ зірка,
Якій до серця вічність стукав!! ♠
♠
Я впаду вперше на коліна.!! Тебе кохаю я до смерті!!! Ударить блискавка без звуку,
От так судилося померти. ♠
♠
♠
♠ОМАНА ТУМАНІВ♠
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2020
автор: VM XIII Vita