Я пам’ятаю ті лютневі дні в столиці
Тоді здавалось апокаліпсис все ближче
В крові обличчя, світло-шумові гранати
у голові пульсує фраза: «мирний наступ!»
Народ втомився від кровавого тирана
Пішов на вулицю Грушевського з Майдану
Просити всіх народних депутатів
( якщо достойно їх так величати?!)
Про те, щоб Конституцію змінили
І змови всі злочинні припинили…
Тим часом в « Новорічному кварталі»
За сорок днів до цих подій кривавих
Акторська трупа перед глядачами
Висміює мітингарів Майдану .
А діло було так: прийшов цар Яник
І його вірний прихвостень Азарик
Сидять за столиком, шампанське випивають
За спинами у «беркутів» ,вони їм наливають.
І на очах у сотень тисяч глядачів
« кварталівці» говорять таку фразу:
«А що, то добре ми могли б зажити,
Якби то замість гумових кийків
Були у « беркутні» палички з ебоніту,
Протестувальників у светри вовняні вдягти…»
Розв’язка зрозуміла тут без слів
Не будемо про неї і говрити.
Народе мій, чи маєш Гідність ти,
Щоб комікам таким ще й булаву вручити?
Які збезчестили історію твою
Й сміялися над побиттям дітей тобі в обличчя.
Задумайся!!!
21.11.2020 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Ігор Козак