Півколо місяця на дзеркалі води
і павутина в місячному світлі
гірляндою завмерла у повітрі,
мов на Різдво принесена сюди.
І я лежу на сіті цій липкий,
наляканий, що упаду у воду,
у глибині якої тінню ходить
монстр водяний жахливий та гидкий.
Немов до павутини я прилип,
спиною відчуваючи тремтіння.
По сіті наближається створіння,
доноситься його голодний хрип.
Таким capsrichos день почнеться но́вий.
Ще розум спить, породжує чудовиськ.
* capsrichos – капризи (ісп.), офорти Гойї.
21.11.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Анатолій Костенюк