Вона прокидалась щоночі
В один і той самий час,
Дивилась на сплячу доньку
І цілувала у скроні.
Вона розуміла - допоки
Не сказано гострих фраз,
Зарано ламати сімку
Й прощатися на пероні.
І так ій хотілось моря,
Черешень і полуниць,
З останнім було простіше -
Іди і купуй що хочеш.
Та вечір шипів удома
І з криками падав ниць
І якось було незручно,
Що сереце її тріпоче.
Із серцем тепер проблеми -
Воно відчувало біль.
Утома трималась міцно,
Неначе з'явилась вперше.
Її рятували вірші
І відео синіх хвиль
Вона обіймала доньку -
Ставало відразу легше.
27.06.20.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Анна Кириленко