ДО СНУ, ДО СНУ

     
До  сну,  до  сну...І  світлом  мерехтливим
Навіює  здалека  сни  щасливі,  
Можливо,  і  не  зовсім  –  в  кого  як  –  
Холодним  поцілунком  злегка  так…

Вродивсь  недавно,  як  дитя  невміле,
Характер  лагідний  молодить  тіло.
Ледь-ледь  торкає  ліс,  у  річці  воду,
Глибин  не  будить,  не  руйнує  вроду.

Минає  фаза,  поки  він  зростає,
Вже  круглолиций    всюди    заглядає.
Розгонить  кров  до  клекоту  артерій,
Морям  і  рікам  відчиняє  двері…

В  останній  фазі  місяць  геть  маліє,
Напруження  спадає,  все  міліє.
Вода  відходить  і  старіє  тіло,
Отак  молодику  до  всього  діло.

На  нас  впливають  Місяць  і  планети,
Безслідно  не  минають  і  комети…
Залежить  все  у  Всесвіті  бездоннім,
А  ще  –  страшні  дірки  наскрізні  чорні.

І  знов  у  вікна  місяць  заглядає,
За  руку  сон  безсоння  десь  тягає…
І  спати  хочу  –  зась  лишень  заснути  –  
На  мене  він  впливає...Як  же  бути?..

 3  грудня  2016
 (с)  Валентина  Гуменюк

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2020
автор: палома