Щось знову починає повільно рвати душу
А вже здавалося, що криза у мені пройшла
Я відчуваю біль, мене з середини щось душить
Думки запутались, я відчуваю, що одна.
Чому досі не можу я себе в руках тримати
Чому так вірю у людей, в яких нема тепла..
Для мене.... Може іншим вони мають що давати
Та не мені, для мене є лиш розпачі слова.
Так важко всі думки погані в голові тримати
Так хочеться, щоб хтось розвіяв у серці пітьму
Та знову я одна сиджу й незнаю що писати
У грудях так стискає, ніби зараз задихнусь.
Чим не така, чого в мені не вистачає для нас?
Чому немає того, хто шукає лиш мене?
Невже настільки я займаю чиєсь місце зараз
Що щастя десь блукає, та здається не моє.
Якщо на мене всесвіт не будує більше планів
Якщо вже дійсно я не стану кращою ніж є
То що, довіку наодинці, я одна зістанусь
Чи ти мене врятуєш? Якщо ти такий вже є...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2020
автор: ІраБо