Знову засипало. Стало,як завжди ,огидно.
Броджу по місті,як загнаний в клітку пес.
Змокла. До чаю на хліб накладаю повидло...
Стільки шукала ,та безрезультатно. Без...
Я вже не можу. Я стала в душі примарою.
Хтось зупиніть мене! Витягніть з цього гівна
І назовіть мене дивною,хамкою,скнарою,
Лиш дайте подихати, дайте,щоб я жила!
Витрусіть з мене всі пошуки,сльози,істини.
Ляпасом сильним затримайте,схаменіть!
Хоч на хвилину , дозвольте мені присісти.
Людоньки добрі,благаю! Хоч щось зробіть!
Вирвану душу не можу назад приклеїти
Я безпорадна,як загнаний в клітку пес.
Дайте можливість ,хоч в комусь його угледіти!
Стільки шукала,та безрезультатно. Без...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2020
автор: Лейла