Єднаймось ми під кровом ночі
одна в нас ціль, одна мета.
Єднає мова солов'їна,
устами нового вірша.
Зазирну в прийдешнє небуття,
горіла недруга свіча,
там лиш дух супротиву стріча,
де?! звук святого каяття?
Дивлюсь на руки, разом з кров'ю,
відпали ретязів шматки.
Шукаю втіхи мого болю,
а чую хруст - чиїсь кістки.
І лиш на звук моєї мови
відлуння створює душа,
візьму той меч назад у руки
і вбережу моє дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2020
автор: Anbkooo