Прощається осінь - зібрала пожитки в дорогу,
Спинилась на мить - нам останню дарує красу,
А в шелесті листя мов чути молитву до Бога,
І що в цій молитві-мелодії радість чи сум?
Прощається осінь - обличчя нахмурило небо,
Напевно заплачуть дощі вже сльозою жалю,
Я вийшла провести в дорогу - сказала:"Не треба"
Букет з листя клена поклала ще в руку мою.
Прощається осінь - вклонились їй верби додолу,
Можливо, то річкою стали їх сльози сумні,
Туман застелив всі дороги аж до видноколу,
"Я ще повернуся" - вона шепотіла мені.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2020
автор: синяк