У осінь наші роки подались.
Під ними ж – лан (життєве наше поле).
Колись іти ми разом поклялись,
Й веде обох нас вірно наша доля.
Немало пережито у путі…
Звитяги теж траплялись, хоч нечасто,
Та головне пізнали ми в житті:
Яке на смак людське звичайне щастя.
Нас гартувала доленька обох,
Й засвоїли ми непросту науку:
Здолає все-усе в житті любов –
Вгамує біль утрати і розлуки.
11.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2020
автор: Ганна Верес