(Чосерівська строфа.)
Була б у мене рибка золота,
Я б знищила всі війни і ковіди.
Така земля, народ… За що – ці біди?!
Сидять принишклі люди по хата́х,
Дорогу смуток в серце протоптав:
Невидима чатує небезпека,
Немов страшне щось вирвалось із пекла…
А в полі, де завжди були жита,
В родючих землях – убивають сина.
Могили… Доль знівечених руїни…
В молитві сумом зціплені вуста:
Що ж це за час такий для всіх настав?!
Горить земля, немов суцільний хмиз,
І літаки зриваються униз.
Ведуть нас лідери все не туди кудись.
Шепоче рибка: не журись… молись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2020
автор: Білоозерянська Чайка