Я всього лише метелик.
У твоїх долонях тепло.
У твоїх очах - мій всесвіт.
Але вітер дуже сильний...
Відпусти мене у небо!
Зорі кличуть, сонце кличе.
Я літати хочу вище.
І як вітер в полі - вільно.
Ну а потім важко стало.
Ніч самотня й крижана.
Крильця рве як сатана
Вітер той немилосердний.
Твій метелик повернувся.
Нащо вітер в полі, воля?
Вибач... Є ще шанс у долі?
Бо ж ти вогник самий рідний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2020
автор: Nixe Lia