Встогидла жадоба нових відкриттів,
високих конструкцій та еврик!
Бо справді, даруйте на слові, круті —
хто пише, як дише, дешеври.
Нас думки тюрма вже давно не трима
у розпал новітньої ери.
Нема печії і відрижки нема,
бо булькають в шлунку дешеври.
Лиш купа претензій і критики є
до Йвана, до Лесі, до Шеви.
Хай геній великі шедеври кує, —
фастфудяться в мізках дешеври!
В дешеврах кожнісінький інгредієнт
простий, легкотравний, знайомий.
На біса інтриги та ігри дієт?
Дешеври ковтають мільйони!
Ми всі записалися в сучукрліт.
Верлібри випорскують з печі.
Які епігони? Хто сучі кролі?
Ми всі — дешевральні предтечі!
Пророчі до хтивості сиплем рядки,
вливаєм до вух і до черев.
Неспішно у нутрощі входить рідкий,
липкий, "трисокирний" дешевр*.
Вже краще погризти в кутку олівця;
чвалати навстець до вбиральні,
ніж слухати високопарні слівця, —
чиїсь письмена шедевральні!
Для кого тонкі елітарні понти?
Їх шашіль поїла і черви.
Між нами проліг нескінченний пунктир,
бо наш дешифратор — дешеври!
© Сашко Обрій.
* Портвейн 777 ("три сокири").
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2020
автор: Олександр Обрій