Без людини людині важко.
Дні несуть їй мінорну ноту.
Без людини людина – пташка,
Якій звили на крилах мотуз.
А як є в людини людина,
Її очі - з кришталю люстри.
Її серце, мов цвіт жоржини,
Обростає пелюстям густо.
Мати рідна для неї днина.
В дійсність час її зве із мрії.
Коли є в людини людина,
Не страшні їй громи й завії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)