Ну, хто Тобі сказав, що ми чужі?
Я рідні очі бачу в мережі.
Але, чого ж мовчать слова Твої?
І сумніви розлук рояться в голові
Я думала – зустрінемося знов…
Що забурлить, заграє знову кров…
Що знов серця заб»ються в унісон…
… В реальність переллється дивний сон…
Ми ж не чужі. Скажи, що не чужі,
Ми просто стали в долі на межі.
Життя нас закрутило, завело.
А щастя близько – близько так було…
Слова рікою повноводною лились,
Ти пам»ятаєш, як було колись?
Чарівні посмішки сіяли на очах,
І мрії оживали у ночах…
Ну хто Тобі сказав, що ми чужі?
Ти з іншою… але ж у мережі.
Осінній холод затуманив почуття?
Але… мабуть, таке життя…
07.11.2020 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2020
автор: Валентина Рубан