Наодинці з собою, у слові,
Закарбую навіки думки -
Хай у цій нетаємній розмові
Будуть любі й глибокі рядки...
Хай підживлюють, втомлюють спрагу,
Ніби вічності жваві струмки,
Хай хлюпочуть, даючи наснаги
На яскраві життєві роки.
Будуть прихистком, гартом, бронею,
Світлом сонця в безсонячні дні.
Хай родючою стануть землею
І тим зерням, що зродиться в ній.
Бо слова ті лунають із серця,
Що цінує відвертості миті -
Тож наповнять хай кожне цеберце
Тих, що йдуть до джерел моїх пити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2020
автор: Vita V-D