Пробач ,що я не вміла ще любити,
Що відпускала руки на зорі ,
Пробач ,що легко вміла все розбити ,
Не знала я ,що боляче тобі.
Пробач за одинокі сумні миті ,
Я не винна ,та серце не тобі,
Моє проміння іншому сповите,
Ти мріяв але мрії вже не ті .
Пробач ,що нагадала про кохання,
Яке ти довго болем забував ,
Пробач ,що не для тебе мої рання ,
Просто мої руки інший вкрав .
Пробач, що ти хотів красиву казку,
А я перетворила на кіно ,
Не чутливе без і ніжності і ласки,
Та це життя ,таке у нас воно .
Пробач,що іншого в думках цілую ,
Душа уже зробила вибір свій ,
Пробач ,що дні і ночі з ним милую ,
У серці відтепер єдиний мій.
Пробач ,що не для тебе моє сонце,
І слухаю про нього всі пісні,
Пробач ,що злива вдарила в віконце,
Нагадуючи про слова сумні .
Пробач ,що слово разом не для нас,
Бо з ним мої роки переплелися,
Пробач ,що віддала йому я час ,
В одну ріку дві течії злелися.
Пробач , я теж не винна ,що кохаю ,
Душа і тіло вибрало своє ,
Без нього свого сенсу я не знаю,
Без нього моє сонце не встає .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2020
автор: Вікторія Павлюк