Ця затишна осінь пливе берегами –
І правий, і лівий чарують й біжать...
Із пам'яті... перші вивчаю я гами,
Десь: "...Тихше, бо ж грає" – то чується Мама...
Враз – зустрічні потяги в вікнах шумлять!
Всі станції здавна так близько знайомі,
Бо їх силуети і вдень , і вночі
Впізнав би в снігах, чи при блискавці й громі,
Як закутки в ніч у батьківському домі...
О Боже, від споминів нам не спочить...
Тож бігли роки і мінялись вагони,
Все це за однісіньке наше життя!
Телевізор, транзистор, комп'ютер, смартфони...
Ось осені блюзи, мов плач саксофону,
Під стукіт коліс – поминальна кутя...
04.11.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: Променистий менестрель