Мене повнить вітер
Тонким ароматом шовкового сну,
Він з пам’яті витер
Законів межу затісну.
І в волю бентежну
Я, сповнена мрії, пірну.
Собі не належу –
Між мною і небом – безмежжя…
Волосся тріпоче,
Немов трав’янисто-медові шовки́,
В повітрі дівочий
Повітряний образ легкий…
Знайди серед степу
В дитячій країні цей рай.
Тут фальші не треба –
Ту радість в півнеба
Шукай…
Художниця Марія Магдалена Остхейзен, ПАР.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: Білоозерянська Чайка