[b]У[/b]тримати красу, хоч на хвилину,
[b]С[/b]макуючи останнім ще теплом,
[b]А[/b]рену відтворивши у годину,
[b]Д[/b]урманящим від радощів чолом.
[b]В[/b]дихнуть красу і музику почути
[b]І[/b] пригорнути подихом листок,
[b]Й[/b]ого тендітність трепетну відчути,
[b]Н[/b]асичено привабливих квіток.
[b]У[/b] поле полетіти, ніби пташка,
[b]Л[/b]егенько охопити все крилом,
[b]О[/b]сяяна від променів ромашка,
[b]А[/b] мило запишалася вінком.
[b]Р[/b]озгублені хмаринки у небессі,
[b]О[/b]здоблені мереживом світів,
[b]М[/b]алюючи картину поетесі,
[b]А[/b] день дарує образи вітрів.
[b]Т[/b]воріння в поєднанні із красою,
[b]О[/b]звучивши мелодію лісів
[b]М[/b]алює вітер звабливо росою
[b]Н[/b]аснагу додаючи до віршів.
[b]І[/b]ронія повінчана з юрбою,
[b]Ж[/b]асмином доторкається вітрил
[b]Н[/b]а землю опускається весною,
[b]О[/b]х стільки нам дарує іще див.
[b]Л[/b]ишаючи чарівність милий вечір
[b]І[/b] гілкою наносячи візаж,
[b]Т[/b]ихенько промовляє дивні речі,
[b]О[/b]здобивши привабливий пейзаж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик