В тихій задумі листячко падає,
Кружляє , вертиться , мерехтить...
Осінь багрянцем нам душу радує,
Неймовірно красива й казкова мить.
З вітром шепоче думу чарівную,
Про краснеє літечко ,що відлетіло,
Про долю свою невідрадну осіннюю
Повідає туманам несміло.
На посохлій траві простелилося,
Шепоче , шурхотить, шелестить ...
Багрянцем до землі притулилося,
Морозом покрилось й тремтить.
Осінь не хоче морозам здаватися,
Що сріблом в полях залягли...
Сонце пригріє, ще буде посміхатися
І сушити своі золоті , дорогі килими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2020
автор: Калинонька